Хліб

Хліб «харчовий продукт що випікається з борошна»; — російське, білоруське хлеб, давньоруське хлЂбъ, польське chleb «хліб, їжа; добро, багатство; худоба», чеське chléb «хліб; живлення; служба», словацьке chlieb, верхньолужицьке chlėb, нижньолужицьке klěb, болгарське хля́б, македонське леб, сербохорватське хљѐб, хлѐб, слн. chlѐb, старослов'янське χлЂбъ; — праслов'янське хlĕbъ «хліб» (спочатку, можливо, «майно, багатство роду»); — припускається праслов'янське запозичення з германського *hlaiba- «хліб; паляниця хліба; вимішаний у діжі хліб»; порівняй готське hlaifs «хліб», дісл. hleifr, давньоанглійське (англосаксонське) hlāf, давньоверхньонімецьке hleib, leib «хліб, хлібина», німецьке Laib «коровай», які зіставляються з грецьким χλίβανος «посуд для випікання хліба»; існує думка, що це спільно успадковане з індоєвропейської прамови слово, однак об'єднати слов'янські і германські форми в одній праформі *(s)klōibh- досить важко; ще менше підстав для припущення про європейське запозичення з урало-алтайського або з іншого джерела; зіставлялося з грузинським halli «смажене зерно» — множина xlebi.