Коровай

Коровай — великий круглий хліб. Зазвичай випікають на свята, виконує святкові та обрядові функції.

В Україні коровай готують на весілля, при цьому дотримуючись певних обрядових правил. Весільні короваї готують заміжні жінки тільки тоді, коли дівчина виходить заміж.

М. Ф. Сумцов пише, що коровай – священний хліб, який має велике ритуальне значення і, без сумніву, жертовний характер. Про це свідчить і його назва, близька до санскритського kravya, що з латинської мови означає м'ясо. Цього ж кореня слова корова, кров та ін. Як стверджують науковці та дослідники історії виникнення коровайництва, зокрема волиняни Віктор і Зоряна Давидюки, еволюція короваю від тваринної жертви, до короваю - жертви рослинної, вказує на різні епохи розвитку людської спільноти на Волині: мисливці – скотарі – хлібороби. А якщо це жертва, то й ставлення до неї особливе.

Прикрашають складними візерунками з тіста і гілочкою калини, якій з язичницьких часів приписують містичні властивості і яка є символом кохання. Коровай вважався символом щастя і достатку. Коровай виносять на вишитому рушнику. Чим пишніший вдавався випечений коровай, тим щасливіше і багатше життя чекає молодят, які скуштували коровай. Коровай випікали багатошаровим, і ділив його хресний батько нареченого або нареченої. Верхівку віддавали молодим, середню частину — гостям, а низ, в який часто запікають монети, — музикантам. Разом з шматочком короваю молоді ділилися з гостями своїм щастям. Гості у відповідь дякували жениху і нареченій подарунками.

Згідно з українськім звичаєм, дорогих гостей зустрічають хлібом-сіллю — короваєм, який виносять на вишитому рушнику. Цей звичай прийшов із язичницької давнини, коли хліб був божеством.