Гуцульська кухня

Гуцульська кухня - частина української кухні, розповсюджена на Гуцульщині, має давню історію, славиться різноманітністю. Історія гуцульської кухні сягає багатьох століть і при цьому відповідає регіональним особливостям. Так, для Карпатського регіону з давніх давен характерне скотарство, а хліборобські зернові культури не такі поширені, як на Надніпрянщині. Ці чинники обумовили велику кількість різновидів бринзи і часте використання кукурудзяного борошна: (коржі, малай).

У регіоні Українських Карпат організовуються спеціальні фестивалі присвячені найпоширенішим стравам гуцульської кухні. Найвідоміший з них - «Гуцульська бринза», який щороку проводиться в м. Рахів. На це свято приїжджають українці, зокрема гуцули з усіх частин світу, туристи з-за кордону. Свято насичене місцевим колоритом, етнічними барвами, народними піснями.

Традиційні страви

Українці — спрадавна хліборобський народ, відтак і традиційна українська культура  ґрунтується на цінностях хліборобської праці та шануванні хліба. Любов до хліба відобразилася й у традиційному меню українців, яке у всіх районах України в основному складалося з хлібних страв і борошняних виробів. Це і традиційні вареники, галушки, гречаники, сочники, шулики, потапці, присканці, млинчики, і обрядові - коровай, корочун, лежень, мандрики, паска, гуски, шишки. Доповненням до борошняних страв для наших предків були риба, ягоди, молоко та молокопродукти, олії, рідше - м’ясо. У щоденному побуті м'ясо використовували переважно у вигляді сала та смальцю, а ковбаси й інші м'ясні продукти можна було побачити на столі лише святкового дня — ними ласували зрідка...

Так як традиційні страви – це страви в основному повсякденні, то готуватися вони мали легко та швидко, не потребуючи багато часу. Відтак, українська народна кухня взяла свій початок від простих у приготуванні сільських страв, основою яких є злакові та овочі, такі як картопля, капуста, буряк та гриби. Тому й традиційна кухня українців багата великим розмаїттям овочевих страв. Це — і борщ, і капусняк, і голубці, і квашена капуста, і солоні огірки, і гарбузова каша. Любили українці також різноманітні страви з яєць, особливо - яєчню із салом і ковбасою.

Львівський шоколад 

Львів ще з середньовіччя славився «добрим солодким», а вже у 19 столітті шоколад зі Львова експортувався до всієї Європи. Разом з шоколадом місто дарувало емоції та почуття народжені у Львові. З якою гордістю можна собі уявити, як європейська аристократія, наприклад десь там у Парижі, дарувала на побачення з коханими шоколадні солодощі, що з'явились на світ у львівських цукернях. І це не тому, що ми вирощували кращі какао боби чи володіли надзвичайними технологіями, просто наші кондитери зуміли вкласти у кожну зроблену цукерку, кожну плитку справжнього шоколаду маленький, але завжди найсолодший кусочок рідного Львова!

А Львів - він завжди умів творити чудеса. От і ми користуючись давніми технологіями зуміли відтворити чарівну формулу і відтепер знову маленькі паперові пакуночки з львівськими солодощами розвозитимуть частинки атмосфери нашого міста по всій країні та цілому світу. І десь далеко-далеко, в Донецьку або Баден Бадені ніхто не розумітиме, чому коли розпаковуєш пакуночок із «чоколядовим» знаком Львівська Майстерня Шоколаду на обличчі чомусь з'являється посмішка. Бо емоції нестримні особливо, коли вони з любов'ю та ще й зі Львова.

Шоколадні фігурки

Шоколад-завжди хороший настрій

Зараз шоколад є найпопулярнішим компонентом кондитерських виробів у світі, що надає їм характерний аромат. Шоколадні вироби, відлиті у різноманітні форми, стали традиційними атрибутами кількох свят, зокрема шоколадні зайці наприклад у США, та шоколадні яйця популярні на Великдень, шоколадні Діди Морози,  на Різдво та Новий рік і багато інших. Шоколад також є частим компонентом гарячих та холодних напоїв, зокрема шоколадного молока та гарячого шоколаду.

Чорний шоколад-Для справжніх гурманів не існує іншого шоколаду, окрім чорного. У ньому міститься від 56% до 90% тертого какао. Виробляють чорний шоколад при температурі 31,1–32,7 °C. Містить у 2–5 разів більше теоброміну ніж молочний шоколад. При купівлі продукту перевагу варто віддавати маркам з високим відсотком вмісту плодів какао-дерева. Особливо важливо враховувати це правило, якщо ви купуєте його для теплової обробки або з іншою кулінарною метою.

Молочний шоколад-В цьому сорті менше какао-бобів і більше цукру, ніж у чорному, а також містить молоко або молочний порошок. Виробляють молочний шоколад при температурі 28,9–30,5 °C. Молочний шоколад більше підходить для прикраси тортів і тістечок. Еталонний смак повинен бути вершковим, але не занадто солодким.

Білий шоколад-Шоколадом цей продукт можна назвати з великою натяжкою. Переважно він складається з какао-олії, сухого молока і цукру. На відміну від інших сортів шоколаду, білий шоколад не містить шоколадного лікеру або какао-порошку.

Пористий шоколад-Пористий шоколад буває чорним, молочним або білим. Шоколадну масу розливають у форми на ¾ об'єму, поміщають в вакуум-котли і витримують в рідкому стані. У вакуумі завдяки розширенню бульбашок повітря утворюється пориста структура плитки.

Історія української кухні

Народна кухня — це така ж культурна спадщина українського народу, як мова, література, мистецтво, це неоціненний здобуток, яким можна пишатися, який не слід забувати.

Українська кухня складалася протягом віків і з давніх часів відзначалася різноманітністю страв, високими смаковими та поживними якостями. Більшість страв української кухні відзначається складною рецептурою і складними комбінованими способами їх готування.Значною мірою на характер кухні впливає основний спосіб термічної обробки продуктів, який багато в чому залежить від конструкції домашнього вогнища. На Україні це було вогнище закритого типу — вариста піч. Тому на Україні переважно готували варену, тушковану й печену їжу.

Таким чином, виробилися своєрідні смакові стереотипи й звичка до вареної, тушкованої та печеної їжі. Навіть чумаки, які возили сіль з Криму й Приазов'я, та запорозькі козаки у походах робили у землі тимчасову пічечку —кабицю і готували її ній традиційні страви — куліш і кашу, лемішку й галушки. Навіть з упольованої дичини переважно варили юшку, а не смажили її на рожні.Досить велику роль у харчуванні відігравали бобові культури — горох, квасоля, сочевиця, боби та інші.Українська кухня з давніх часів відзначалась великою різноманітністю страв і їх високими смаковими й поживними якостями. Використання для страв різноманітної тваринної і рослинної сировини і раціональні способи приготування їх роблять ці страви поживними, смачними, соковитими і ароматними.Як свідчать археологічні розкопки, населення, яке проживало в далекі часи на території України, мало можливість завдяки географічним умовам харчуватися як рослинною, так і м'ясною їжею. Уже в період трипільської культури (3 тисячі років тому), яку сприйняли східні слов'яни, населення Правобережної України вирощувало зернові культури — пшеницю, ячмінь і просо. Значно пізніше, близько тисячі років тому, в посівах з'явилось жито, яке майже повсюдно почали вирощувати у стародавній Русі.

Поряд з землеробством, східнослов'янські племена розводили велику й дрібну рогату худобу, свиней, а також займались полюванням рибальством. В наступні часи землеробство і скотарство дедалі більше розширювались особливо на території, яку займає сучасна Україна. Відомо, що для приготування їжі слов'янські племена робили різний глиняний посуд, який обпалювали в спеціальних печах.Значне місце в харчуванні наших предків здавна займала й риба, серед якої слід назвати коропа, ляща, осетра, сома, вугра, лина, піскаря, щуку, в'яза. Вживалась в їжу також ікра різних порід риб. Серед рослинної їжі стародавніх слов'янських народів перше місце займав хліб, який приготовляли з житнього та пшеничного борошна на заквасці (кислий хліб) і випікали в печах. Зерно на борошно розмелювали на ручних жорнах, а пізніше — на водяних і вітряних млинах.

Коровай

Коровай — великий круглий хліб. Зазвичай випікають на свята, виконує святкові та обрядові функції.

В Україні коровай готують на весілля, при цьому дотримуючись певних обрядових правил. Весільні короваї готують заміжні жінки тільки тоді, коли дівчина виходить заміж.

М. Ф. Сумцов пише, що коровай – священний хліб, який має велике ритуальне значення і, без сумніву, жертовний характер. Про це свідчить і його назва, близька до санскритського kravya, що з латинської мови означає м'ясо. Цього ж кореня слова корова, кров та ін. Як стверджують науковці та дослідники історії виникнення коровайництва, зокрема волиняни Віктор і Зоряна Давидюки, еволюція короваю від тваринної жертви, до короваю - жертви рослинної, вказує на різні епохи розвитку людської спільноти на Волині: мисливці – скотарі – хлібороби. А якщо це жертва, то й ставлення до неї особливе.

Прикрашають складними візерунками з тіста і гілочкою калини, якій з язичницьких часів приписують містичні властивості і яка є символом кохання. Коровай вважався символом щастя і достатку. Коровай виносять на вишитому рушнику. Чим пишніший вдавався випечений коровай, тим щасливіше і багатше життя чекає молодят, які скуштували коровай. Коровай випікали багатошаровим, і ділив його хресний батько нареченого або нареченої. Верхівку віддавали молодим, середню частину — гостям, а низ, в який часто запікають монети, — музикантам. Разом з шматочком короваю молоді ділилися з гостями своїм щастям. Гості у відповідь дякували жениху і нареченій подарунками.

Згідно з українськім звичаєм, дорогих гостей зустрічають хлібом-сіллю — короваєм, який виносять на вишитому рушнику. Цей звичай прийшов із язичницької давнини, коли хліб був божеством.

Національні страви 

Бануш – кукурудзяний куліш на овечому салі.

Бануш –страва типу мамалиги. Свіжозібрані вершки кип'ятили,солили обварювали в них кукурудзяне борошно 20-25хв не мішаючи,знімали з вогню й ретельно розтирали,доки на поверхні не виступало масло.Потім солили,і розбивали 1 жовток,додавали 1 ложку цукру і 1 ложку масла.Виготовляють переважно бануш у гірських районах та передгір'ях Карпат головним чином на свята для гостей.Їдять з бринзою та сиром.

Вареник – невеликий варений виріб, зліплений з прісного тіста і начинений сиром, ягодами, капустою.

Варе́никни (пироги)  — українська національна страва у вигляді відвареного прісного тіста і начинки.

Невеликі, трикутні чи заокруглені у формі півмісяця вироби з пшеничного (в основному), житнього,гречаного або ячмінного бездріжджового тіста, в яке загортається найрізноманітніша начинка: варена картопля, тушкована  свіжа чи квашена, відварені гриби.

Суто українські начинки для вареників — вишні, сир,капусту, картоплю,мак.Готову страву подають зі сметаною чи олією зі смаженою цибулею. Вареники з вишнями, маком, яблуками та сливами посипають цукром, або подають в ягідних сиропах, або в меді. Сметану подають окремо. Подають вареники гарячими.Вареники (пироги) — чи не найпопулярніша в усіх діаспорних спільнотах українська страва.

Вурда – варений невитриманий сир.

Ву́рда — варений сир, який виготовляють на Гуцульщині (Закарпатській та Івано-Франківській областях) із сироватки та овечого молока. Після приготування сичужного сиру, отриману сироватку ставлять в каструлі на вогонь, додають свіже овече молоко (1 - 2 л на 10 л сироватки). Коли на поверхні почне утворюватися біла піна, потрібно очистити дно каструлі від утвореного згустку, щоб уникнути пригорання, за допомогою дерев'яної лопатки.

При подальшому нагріванні на поверхні утворюється "шапка" сиру. Краще трохи не доводити до кипіння - при цьому сироватка виходить зовсім прозорою і вихід сиру може бути трохи більшим, але цілком можна і допускати кипіння. Отриманий сир відкидають на полотно.

Вурду можна вживати як звичайний сир, для цього сироватку краще віджимати не повністю, щоб сир був ніжнішим і смачнішим. При цьому його можна злегка посолити. Такий сир також може зберігатися в морозильній камері невизначено довгий час.Схожий сир відомий не тільки в Карпатах. Він також дуже популярний в Італії та в інших країнах .

Деруни ( драники ) – оладки з тертої картоплі.

Деруни-картопляні млинці, мають велику популярність в українській кухні, особливо в північних та західних районах України. Основним інгредієнтом страви є терта картопля.Деруни поширені в багатьох народів під різними назвами та в різних варіаціях. Назва страви, як правило, відображає спосіб її приготування чи вказує на головну складову — картоплю.

Дванадцять страв Святої вечері

Найголовніша страва на столі це Кутя.Кутя-окраса столу вона повинна стояти по центрі столу як найголовніша страва.Наступною стравою є вареники: з квашеною капустою, з картоплею + гриби, з маком.Коли я була дитиною, бабця, а потім і мама у декілька вареників заліплювали копійку, у інші сіль. Хто знайде копійку – буде у наступному році багатим, кому дістанеться сіль – не дуже добрий рік буде.Також обов’язково на столі є риба – або смажена у клярі, або запечена з овочами.Далі вже йдуть закуски. Перша - мариновані грибочки, наступна – маринований оселедець.Також ще салати це: Вінігред,корейська морква,бурачок. 

У християнській традиції 12 страв символізують дванадцять апостолів.

Кутя–варена пшениця з медом і маком є актом жертви Богові,бо пшениця з медом –це сакральна частина Святої вечері.Мак–символ мучеництва,невинно пролитої крові.Мед–символ чистоти,Божого слова.

Голубці–сама назва цієї страви вказує на символічність.Голуб–символ Божої любові,символ Святого Духа,символ краси і сили,отриманої від Створителя.

Риба–у ранньому християнстві риба була прийнята як символ Христа багатьма Отцями Церкви.

Вареники–символізують достаток 

Узвар–представляє життя,яке надається кожній людині.Свята вода є символом очищення тіла і душі.

Також переважно ставлять всі пісні страви